Нещодавно я дізналася, що люди ходять в похід. Ні, мова не йде про вивчення амазонській сельви, африканських джунглів і тому подібного. Розмова про просторах нашої неосяжної батьківщини. Чесно кажучи, я вже давно забула про таку форму туризму. Походи були широко поширені в моєму дитинстві, я сама 3 рази ходила в похід – піший, на велосипедах і човновий.

Тоді, за часів Радянського Союзу у простих громадян не було можливості кожен рік їздити за кордон. Та й закордон була ще та – в основному, так звані, країни соцтабору. Хоча для наших співвітчизників того часу, і це було межею мрій. І що ж залишалося тим, хто не хотів проводити відпустку вдома або на дачі? Відпочивати на курортах тоді ще СРСР або ходити в похід. Остання користувалося величезною популярністю, завдяки цьому широке розповсюдження отримала бардівська пісня. Спів біля багаття під гітару після тривалого і, чого приховувати, часом виснажливого подорожі, було звичайною справою туриста, і мені здавалося, дуже романтичним. Правда я не любила пісні типу «Сонечко лісове», мені більше подобалося щось веселе типу: «Ми туристами народилися і туристами помремо, за туристів вийдемо заміж, турістяток розведемо!» Або перероблена з якоїсь іншої пісні: «Там, де змія не проповзе, де не знайде дорогу птах, турист на пузі, пузі, пузі проповзе, і нічого з ним не станеться! »

Загалом, тоді був час непростий, але веселе. З відкриттям залізної завіси, народ рвонув, куди очі дивляться, і зараз, мабуть, не залишилося на планеті місця, куди б не ступала нога нашого співвітчизника. Було б бажання і гроші. І колишньої інтерес до походів, як мені здавалося, згас.

І даремно. Ми просто забули, що походи – це дійсно захоплююче заняття, що підходить практично для всіх віків і рівнів підготовки – адже можна піти обстежити найближчий ліс, а можна відправитися покоряти гори або сплавлятися по річці.

Загалом, пропоную, як тільки потепліє, наприклад, на травневі свята відправитися в ліс. З наметами, спальниками і т. д. Обов'язково візьміть з собою дітей. Для них похід буде не тільки захоплюючим, але й пізнавальним подорожжю. Дитина зможе в безпосередньому контакті познайомитися з природою рідного краю, а якщо пощастить, то й побачити тварин, таких як білка, заєць, бобер … ну або хоча б сліди тварин, що теж цікаво. Так, і не забудьте взяти з собою GPS-навігатор, думаю, що Вам буде цікаво випробувати його в далечіні від цивілізації.

Ну а особисто мене приваблює більше екстремальна форма туризму, і якщо вже я вирішила відмовитися від комфортабельних готелів, віддавши перевагу походам, то, мабуть, виберу рафтинг. Ось уже де всього вдосталь – і пригоди, і близькість до природи, і екстрим. У результаті, буду мокра, стомлена, але щаслива.

Подорож до Парижа вимагає невеликої підготовки. Необхідно зібрати речі, визначитися з питанням про харчування. Якщо куплена путівка через турфірму, то треба мати на увазі, що в одних готелях передбачені тільки сніданки, в інших може бути повноцінне харчування. Якщо вибраний готель, де годують один раз на день, то можна взяти якісь припаси з собою або ж харчуватися в одному з численних кафе міста.

У багажну сумку обов'язково треба взяти зручне взуття, тому що Париж – найцікавіший місто, його захочеться обійти пішки, тому на ногах повинні бути зручні кросівки або туфлі.

Ще в столиці Франції дороги бруковані каменем, підбори можуть застрягти, зламатися. Взагалі в Парижі не прийнято ходити на підборах, користуватися яскравим макіяжем, лаком для нігтів, робити незвичайні і нарядні зачіски. Це все вважається буденним на нічних дискотеках, а в денний час може викликати непередбачену реакцію. Жінки одягаються просто, переважно, у джинси або довгі спідниці, чоловіки також одягнені скромно, але зі смаком.

Для подорожі містом можна взяти автомобіль в прокат, але для цього потрібно заздалегідь вирішити питання про міжнародні водійських правах.

У місті діють дуже суворі правила дорожнього руху, штрафи дуже великі за найменшу помилку або порушення.

З собою буде не зайвим взяти теплі речі, навіть якщо поїздка повинна відбутися в самий жаркий літній місяць. Вечорами і ночами в місті буває дуже холодно, а на Ейфелевій вежі, на самому верхньому поверсі вітру просто пронизують наскрізь, як буріння свердловин пронизує землю.

У кафе, барах, ресторанах, екскурсійних автобусах Парижа прийнято давати чайові. У місті можна подорожувати на орендованому автомобілі, на міському автобусі, на метро, на таксі, на спеціальних екскурсійних автобусах, на катері по річці Сена. У місті поважають абсолютно будь-яку професію, будь то прибиральниця або митний брокер. Відношення абсолютно до всіх людей однакова.

У Парижі люблять туристів з Росії, завжди раді їм, на вулиці можуть підійти і запропонувати свою допомогу, якщо побачать, що людина гарячково порпається в карті міста.

Перед поїздкою до Франції непогано було б вивчити хоча б деякі фрази французькою мовою. Англійська мова знають рідкісні жителі Парижа, хоча в готелях, кафе, барах з туристами можуть поспілкуватися навіть російською.

Париж – місто-мрія, незвичайний, красивий і барвистий. Він сповнений протиріч і за це любимо.

Ілюстрації з flickr. com

Окрім яскравих буклетів та описи прекрасних умов, навряд чи турфірма і туроператор дадуть вам рекомендацію по країнах, в які краще не приїжджати. Як же не пошкодувати про вибір і не потрапити в неприємну ситуацію? Спеціально для читачів туристичного блогу InTravels. ru був підготовлений список країн і міст, категорично нерекомендовані до відвідування туристами.

Порт Морсбі, Нова Гвінея.

Щомісяця в столиці Нової Гвінеї відбувається більше 115 тисяч випадків зараження ВІЛ (!) Високий рівень безробіття, вуличні грабежі.

Лінфинь, Китай.

Лінфинь розташований в центрі індустріальної зони. Щорічно в Лінфине виробляється більше 50 мільйонів тонн вугілля (!) У зв'язку з цим, все місто покритий сажею і вугільним пилом.

Пхеньян, Північна Корея.

Тоталітарний режим, свобода слова відсутня. Телеканали і радіостанції знаходяться під контролем у держави. Заборонені навіть велосипеди.

Оклахома Сіті, США.

Оклахома Сіті розташована прямо на кордоні "Алеї Торнадо", що надає даній місцевості високий ступінь небезпеки. Не рекомендується до відвідин туристів з березня по серпень.

Дакка, Бангладеш.

Нестабільна політична обстановка, постійні війни, стихійні лиха, а також найвищий рівень забруднення навколишнього середовища, постійна зміг.

Багдад, Ірак.

Після військових дій місто було повністю зруйновано. Кількість населення зменшилася в рази. У Багдаді процвітає насильство і, вбивства. Вкрай не рекомендується до відвідин.

До уваги:

Чи можливо оренда www. rental66. ru – квартири на добу в Пхеньяні? І якщо це можливо, то скільки буде коштувати? Наймодніші зачіски 2009 року. Фотографії, описи і поради. Казино бувають двох типів: offline казино і казино on-line.

Існує маса екстремальних видів спорту, одним з таких є маунтінбордінг.

Рік народження: 1992

Місце народження: США

Батьки: Патрік Макконел і Джейсон Лі

Все почалося в не такому далекому 1992 році, коли двом відчайдушним фанатам активного відпочинку на дошках (скейт-та сноуборд) прийшла в голову ідея кататися по гірському схилу не тільки взимку, але і влітку, тобто коли немає снігу. Так був винайдений прототип сучасного Маунтінбордінг, тобто дошки на чотирьох великих колесах.

Техніка катання на Маунтінбордінг схожа з технікою катання на сноуборді, та й змагальні дисципліни такі ж: даунхіл – швидкісний спуск, бордеркросу – гонка на дистанції 500 метрів з різними перешкодами, фрістайл – різноманітні трюки та стрибки.

На сьогоднішній день Маунтінбордінг існує з в різних варіаціях: з гальмом і без; з 8 – і 9-та дюймовими колесами; для катання по асфальту, по траві чи по гірському схилу і навіть з двигуном внутрішнього згоряння.

Потрібно відзначити, що маунтінбордінг – не для боягузів, тому що на відміну від сноубордингу, де у разі падіння приземлитися на м'який сніг, що значно знижує больові відчуття, у маунтінбордінге у разі невдачі впадеш на кам'янистий схил, що досить таки боляче.

Словник маунтінбордера:

Дерт – поверхня траси, трампліну або схилу;

Рейл – перила для ковзання на дошці;

Греб – захоплення дошки рукою у певній частині, в стан польоту;

Фрірайд – катання поза трасами, по непідготовленій схилу;

Даунхіл – подоба фрірайду, але без використання дуг при катанні, більш швидкісний з'їзд по прямій вниз;

Кікер – трамплін для стрибків;

Контест – змагання, показові виступи;

Джиббінг – вид катання в місті, ковзання по гранях, поручнів, стрибки з парапетів, різні трюки в міських умовах;

Контруклон – вертикальна фігура, яка використовується на швидкісних ділянках, як для погашення швидкості, так і для зручного проходження поворотів при змаганнях з бордер-кросу.

Читайте також: Що таке Зорб і зорбінг? Ілюстрація з flickr. com

Мене завжди вражало те, що більшість людей намагається їхати на море в червні-липні, адже найкращий час для того, щоб поніжитися в променях сонця на березі моря це вересень-жовтень, а якщо курорт далеко на півдні, то навіть листопад-грудень.

Чому?

Все дуже просто: осінь на курорті це такий час, коли на пляжі вже немає докучливих, галасливих дітлахів, а відпочиваючі вже не лежать на пляжі, як кілька в банку. Основний потік відпочиваючих припадає на липень, а восени їдуть тільки справжні цінителі, але не сподівайтеся, що їх виявиться мало. Ви вразило, як багато людей вважають за краще відпочивати саме восени.

Це не єдині переваги, адже восени на курорті сонце вже не таке спекотне і на відміну від літнього, яке нещадно обпікає шкіру, буде лише приємно пестити її своїми променями, залишаючи Вам замість сонячних опіків приголомшливий засмагу.

До речі, ваш осінній, морський загар стане предметом заздрості всіх тих, хто відпочивав влітку, адже у них на той час засмагу вже встигне зійти.

Після осіннього відпочинку набагато легше переносити холодну зиму, а якщо Ви на курорті будете активно балувати себе фруктами, то можете уникнути зимового бича жителів мегаполісу – авітамінозу та синдрому хронічної втоми. Також немаловажний фактор: ціни в некурортних час набагато нижче; ціновий пік завжди припадає на пік туристичний.

Вдало відпочити!

Ілюстрація з fotarea. ru